6 непересічних фактів із історії шкарпеток, панчіх і колготок
1. Найперші шкарпетки могли вдягати під сандалі
Найстаріші шкарпетки, відомі на сьогодні, були створенні в часовому проміжку між 250 і 420 роками нашої ери й мали розподіл на пальці. Це означає, що їх швидше за все носили під сандалі.
2. Давні греки любили хутряні шкарпетки
Англійське слово sock (шкарпетка) могло піти від давньогрецького sykkos, що означає тонке взуття, яке можна було вдягати із сандалями. При цьому давні греки не просто вигадали назву вбрання для ніг, але й мали особливий спосіб виготовлення своїх найперших шкарпеток — збите хутро тварин. Ще ніколи пара легких бавовняних шкарпеток, які дихають, не видавалася такою привабливою, погодитесь?😀
3. Лише заможні люди мали гарні шкарпетки
У найбільш побутовому значенні шкарпетки покликані дарувати ніжкам захист, тепло й сухість. Попри масову присутність шкарпеток у світі, історики вважають, що шкарпетки перетворилися із суто функціональної речі на символ моди близько 1000 року нашої ери, зокрема, тому, що виготовити зручні шкарпетки потребувало багато часу й неабияких зусиль.
Саме тому королі й знать носили панчохи, що сягали колін, демонструючи так свій фінансовий рівень і аристократичне походження. Тут складалася така ж ситуація, як із багатьма іншими речами гардеробу: що витонченіший матеріал, то заможнішим ти є. До того ж якийсь час подарунок у вигляді шкарпеток вважався неабияк щедрим.
4. Перші ткацькі машини створили саме для виготовлення панчіх
До 1589 року шкарпетки виготовляли вручну. Вільям Лі (William Lee), англійський священик, винайшов першу машину для виготовлення шкарпеток. До такого винаходу Лі спонукнуло те, що його дружина витрачала більшість свого часу, заробляючи на життя в’язанням. Верстат англійця міг ткати у вісім разів швидше, ніж це відбувалося вручну. Хоча це було революційне відкриття, воно надто випередило свій час, щоб дати змогу Лі збудувати прибуткову кар’єру. 5. Примхливість королеви Єлизавети щодо шкарпеток
Після винайдення верстату Вільям Лі звернувся до суду королеви Єлизавети, щоб отримати патент на нього. Однак, за легендою, його запит відхилили, бо його панчохи не були достатньо гарними: королева була залюблена в шовкові панчохи, а його шерстяні не відповідали її стандартам. Після цього Лі переробив свою машину, покращивши якість виробів, які вона ткала. Та йому знову відмовили в патентуванні, цього разу тому, що високошвидкісний верстат залишить без роботи ремісників. Після другої відмови (а ще звинувачення в зраді та страти його напарника) Лі подався до Франції, де король Генріх IV підтримав його винахід. На превеликий жаль для винахідника, короля вбили 1610 року, а його спадкоємець Людовик XIII не вбачав користі в машині для в’язання панчіх (що навряд чи можна вважати повністю його виною, бо трон він посів у 8-річному віці). Невдовзі Лі помер, а його брат Джеймс продовжив панчішну справу.
6. Початок XX століття — суттєві зміни в панчішно-шкарпетковій культурі
Нині ми розрізняємо шкарпетки й панчохи за довжиною. Однак до певного часу більшість вбрання ніг сягало колін (тобто це частіше були панчохи, ніж шкарпетки). Оскільки чоловічі штани подовшали на початку 1900-х, потреби так високо вкривати ноги, починаючи зі ступень, вже не було, тому довжина панчіх почала коротшати. Водночас у випадку жінок,
навпаки, почали коротшати сукні й спідниці, тому вони покладалися якраз на панчохи. Тоді ще не винайшли еластичних елементів для панчіх, тому закріплювати їх жінкам доводилося за допомогою підв’язок.
